У лютому Дональд Трамп у прямому етері виганяв Володимира Зеленського з Овального кабінету. У липні він хвалить його на саміті НАТО і обговорює ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів Patriot.格ЗМІ пояснюють цю різку зміну не дипломатичним талантом, а простим фактом: Трамп опинився у війні, де українська експертиза раптом стала товаром, який йому потрібен.
Що саме сталося за півроку
Про потепління відносин повідомляє УНН із посиланням на The Guardian. Після гострої суперечки під час зустрічі у Білому домі Зеленський достроково залишив резиденцію американського президента, а Трамп фактично відмовився підтримувати українського лідера. Але низка наступних зустрічей — включно з цим тижнем у Вашингтоні, куди Зеленський прибув на похорон сенатора Ліндсі Грема, — минула, за словами аналітиків, значно конструктивніше.
Старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин Чарльз Купчан формулює зміну без дипломатичних евфемізмів:
Без сумніву, його ставлення до Зеленського потеплішало. Ми пройшли шлях від етапу, коли він виганяв Зеленського з Овального кабінету і відвертався від нього, до ситуації, коли між ними, схоже, склалися цілком добрі відносини
Чому саме зараз
Збіг у часі — не випадковий. Підписаний у червні меморандум про 60-денне припинення вогню між США та Іраном фактично втратив чинність після відновлення бойових дій навколо Ормузької протоки, яку Тегеран заблокував на початку війни. Іран почав атакувати дронами американські бази та інфраструктуру союзників США у країнах Перської затоки — і тут з'ясувалося, що ніхто у світі не має такого практичного досвіду протидії іранським Shahed, як українці, які відбивають ці атаки з 2022 року.
У березні Зеленський повідомив британським парламентарям, що Україна направила близько 200 військових експертів до 11 країн Перської затоки, консультуючи ОАЕ, Саудівську Аравію, Катар і Кувеїт щодо протидії безпілотникам. Віцепрезидент Інституту Квінсі Тріта Парсі бачить у цьому пряму причину зміни тону Трампа:
У момент, коли Трамп загруз у війні та має справу з поганими військовими варіантами, українці раптом звертаються до нього вже не з проханням про американську благодійність, а з пропозицією допомоги. Цілком правдоподібно, що це могло стати однією з причин різкої зміни його ставлення
Кому це вигідно
Для Зеленського вигода очевидна і давно шукана: змінити рамку розмови з "прохач допомоги" на "постачальник експертизи". Купчан формулює це так:
Аргументи на користь допомоги Україні тепер стали ще переконливішими, оскільки Україна продемонструвала, що вона не лише отримує, а й віддає
Київ підкріплює цю логіку конкретною пропозицією: Зеленський заявив, що Україна готова передати Вашингтону розвідувальні дані про ймовірну допомогу росії Ірану в підготовці атак на американські об'єкти, стверджуючи, що з початку липня Україна фіксує активну російську супутникову розвідку баз США у Перській затоці. Тобто пропозиція будується не на абстрактній солідарності, а на розвідувальному продукті, який Пентагон не може отримати більше нізвідки.
Для Трампа вигода інша — і менш романтична. Похвала Зеленському на саміті НАТО в Анкарі та обіцянка ліцензій на перехоплювачі Patriot виглядають радше платою за корисність, ніж визнанням правоти. Показово, що вже пізніше американський президент поставив реалізацію цієї обіцянки під сумнів — потепління не конвертувалося у тверде зобов'язання.
Реакція опонентів: скепсис нікуди не подівся
Особисте потепління між двома лідерами не змінило позицію бази Трампа. Прихильники руху MAGA, як і раніше, скептично ставляться до участі США у закордонних війнах та до виділення значних коштів Україні — а те, що Вашингтон одночасно балансує на межі нового конфлікту з Іраном, лише посилює їхнє небажання відкривати ще один фронт витрат і уваги.
З іншого боку є Тегеран, для якого зближення Києва з Вашингтоном і Ізраїлем читається не як гуманітарна допомога, а як участь у ворожій коаліції. Науковий співробітник Центру міжнародної політики Сіна Туссі попереджає про розширення географії можливої іранської відповіді:
Імовірним наслідком стане не негайний ракетний удар по Україні, а розширення переліку місць, де Тегеран вважатиме законним завдавати збитків
Реакція Києва на цей ризик — підкреслена стриманість. Після зустрічі Зеленського з Трампом виконувач обов'язків міністра закордонних справ Андрій Сибіга провів телефонну розмову з іранським колегою Аббасом Арагчі. За словами Сибіги, Київ не зацікавлений у подальшій ескалації, а всі дії України спрямовані винятково на захист держави від російської агресії — формулювання, розраховане одночасно на Тегеран і на власну публіку, яка не хоче війни на два фронти.
Чесний підсумок
Українська експертиза справді стала розмінною монетою, яка розм'якшила тон Трампа після лютневого приниження в Овальному кабінеті. Але мінливість його позиції щодо Patriot та стійкий скепсис MAGA-електорату означають, що це потепління — тактичне, а не стратегічне: воно триватиме рівно доти, доки Вашингтону потрібна українська допомога проти іранських дронів. Питання, яке лишається відкритим: чи встигне Київ конвертувати цю тимчасову корисність у щось довгострокове — конкретні гарантії озброєнь — до того, як війна з Іраном (якщо вона деескалює) знову зробить Україну менш пріоритетною для Білого дому.
