Трамп прилетів до Пекіна ввечері 13 травня. Офіційні переговори з Сі Цзіньпіном заплановані на четвер і п'ятницю, 14–15 травня. Американський президент прибуває до Пекіна, щоб обговорити війну з Іраном та інші питання зі своїм китайським колегою. Проте в основі цього «державного візиту» — одне конкретне питання, яке Вашингтон не формулює дипломатично.
Нафта як зброя — і як проблема
Вашингтон звинувачує Пекін у фінансуванні Ірану через масштабні закупівлі нафти. «Іран — найбільший державний спонсор тероризму, а Китай купує 90% їхньої енергії — і таким чином фінансує найбільшого державного спонсора тероризму», — заявив міністр фінансів Скотт Бессент.
Анонімний представник адміністрації повідомив, що Трамп може «чинити тиск» на Китай щодо купівлі іранської нафти та постачання товарів подвійного використання до Тегерану. Окремо торговий представник Трампа Джеймісон Грір підтвердив Bloomberg, що іранське питання буде на столі переговорів.
«Ми не хочемо, щоб це зірвало ширші відносини чи будь-які домовленості, які можуть бути досягнуті під час нашої зустрічі в Пекіні»
Джеймісон Грір, торговий представник США
Формулювання показове: США хочуть тиснути на Іран через Китай, але не ціною торговельного перемир'я.
Позиція Пекіна: посередник, не союзник
Китай заявив, що хоче закінчення війни, і прийняв у себе міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі. Водночас Пекін відмовляється визнавати американські «односторонні» санкції проти іранського нафтового сектору.
У безпрецедентному кроці Китай застосував «правило блокування», вперше в історії зобов'язавши компанії не виконувати американські санкції проти китайських нафтопереробників, що купують іранську сиру нафту.
Проте те, що Пекін прагне провести саміт між Трампом і Сі Цзіньпіном, свідчить: Китай значно менш впевнений у своїх позиціях, ніж вважають багато спостерігачів. Нещодавній візит іранського міністра Арагчі до Пекіна Сполучені Штати читають як сигнал: КНР намагається позиціонувати себе як того, хто вже вплинув на Іран щодо Ормузької протоки.
Що насправді на кону
Іран перекрив Ормузьку протоку у відповідь на американсько-ізраїльські удари, заблокувавши ключну артерію глобального енергетичного транспорту. До війни через протоку проходило близько 20% світових поставок нафти та зрідженого газу. Нині комерційний трафік різко скоротився.
Крім Ірану, Трамп може підняти підтримку Китаєм Росії. Сторони також планують створити новий канал зв'язку для обговорення ризиків і можливостей штучного інтелекту. Трамп, який традиційно позиціонує себе як майстер угод, прагне оголосити про значні закупівлі американських товарів Пекіном. Разом із делегацією до Пекіна летять керівники Boeing і кількох аграрних компаній.
Тайванські лідери відчувають, що ці динаміки можуть поставити Тайбей у вразливе становище. «Ми найбільше боїмося, щоб Тайвань не опинився в меню переговорів між Сі Цзіньпіном і президентом Трампом», — сказав Bloomberg старший тайванський чиновник.
Хто виграє від зустрічі до її початку
Сі Цзіньпін давно говорить своєму оточенню, що «Схід піднімається, а Захід занепадає». Його впевненість зросла ще більше після того, як він відбив безпрецедентну торговельну ескалацію Трампа — мита понад 140% — через важіль рідкісноземельних мінералів. Коли Китай погрожував обмежити їхні поставки у квітні та жовтні 2025-го, Трамп відступав, а не ескалував.
Зустріч, спочатку запланована на березень, була перенесена після того, як США втягнулися у війну проти Ірану — найжорстокіший енергетичний шок в історії людства. Тепер Трамп приїжджає до Пекіна в позиції сторони, яка потребує від КНР більше, ніж КНР від неї — принаймні в іранському питанні.
Якщо Пекін погодиться публічно тиснути на Тегеран щодо відкриття Ормузької протоки, це буде великою дипломатичною перемогою Трампа. Але якщо Трамп, прагнучи підтримки КНР в Ірані, піде на поступки з питань, які Японія, Південна Корея і Тайвань вважають для себе життєво важливими — ціна такої «перемоги» виявиться значно вищою за оголошену.
