24 та 25 липня румунські F-16 двічі збивали безпілотники, що залетіли в повітряний простір країни з боку Чорного моря та кордону з Україною. Президент Нікушор Дан підтвердив обидва випадки особисто, а виконувач обов'язків міністра оборони Раду Міруца розповів деталі, які варто розглянути уважніше — вони пояснюють, чому боротьба з дронами обходиться Європі значно дорожче, ніж Росії їх запускати.
Чотири літаки на один дрон
Для перехоплення лише одного безпілотника Румунія залучила не два, а чотири винищувачі: пару італійських Eurofighter Typhoon, що патрулюють небо НАТО з авіабази "Михайло Когелнічану", та пару власних F-16. Це не збіг і не перестраховка — це стандартна логіка повітряного патрулювання альянсу, де на завдання завжди виходить кілька машин одразу: одна пара веде ціль, інша прикриває або дублює задачу на випадок відмови озброєння чи втрати контакту.
Проблема в економіці такого рішення. Дрон типу "шахед" коштує орієнтовно 20–50 тисяч доларів. Година польоту сучасного винищувача — це тисячі доларів пального, зношення двигуна, ресурсу планера, не кажучи вже про вартість ракети класу "повітря-повітря", яка часто на порядок дорожча за саму ціль. Коли для однієї цілі треба чотири літаки замість спеціалізованого недорогого рішення, арифметика працює не на користь оборонця.
Чому важлива безлюдна місцевість
Дан окремо наголосив: перший дрон збили біля комуни Падіна, а територія була безлюдною, тому пілот міг відкривати вогонь без ризику для цивільних. Це не формальність. Уламки збитого дрона чи ракети падають на землю з тою ж кінетичною енергією, що і сам боєприпас, і рішення про відкриття вогню над населеним пунктом — це завжди компроміс між нейтралізацією загрози та ризиком постраждалих на землі. Саме тому в Польщі у вересні під час масової атаки дронів частину цілей свідомо не збивали над містами.
Визнання, якого зазвичай уникають
Міруца прямо сказав, що Румунії потрібні сучасніші засоби протидії дронам, і назвав це інвестицією, яку не можна відкладати. Формулювання "загрози вже не схожі на ті, що були десять років тому" — це фактично визнання, що чинна архітектура ППО, розрахована на повноцінні літаки й ракети, погано пристосована до масового дешевого дрону, який летить повільно, низько і непередбачувано.
Це підтверджує і серія попередніх інцидентів: у травні дрон впав на житловий будинок у Галаці, у липні пошкоджено торговельне судно Christiana B біля румунського узбережжя. Кожен випадок окремо виглядає як інцидент, але разом вони складають картину системного тиску на повітряний і морський простір країни НАТО, який відбувається без формального оголошення війни.
Що це означає для регіону
Румунія — не єдина країна, що стикається з цією дилемою. Польща минулого вересня перехоплювала понад два десятки дронів одночасно, і питання вартості перехоплення там стояло ще гостріше. Якщо тенденція збережеться, наступним логічним кроком стане не закупівля додаткових винищувачів, а розгортання дешевших спеціалізованих систем — типу дронів-перехоплювачів або лазерної/електронної протидії, які коштують у рази менше за ракету "повітря-повітря".
Питання в тому, чи встигне Румунія і решта східного флангу НАТО перебудувати систему ППО під ціну дрона, перш ніж кількість інцидентів перетвориться на постійне навантаження на бюджет оборони — чи доведеться і надалі піднімати винищувачі вартістю в десятки мільйонів проти цілей вартістю в десятки тисяч.
