Четвер, 14 травня. Директор ЦРУ Джон Реткліфф сідає за стіл переговорів у Гавані — місто, де вже кілька тижнів немає електрики у східних провінціях. Це перший візит керівника американської розвідки на Кубу після революції 1953 року. Формальний привід — передати послання Трампа. Реальний підтекст — складніший.
Хто сидів навпроти
За словами представника ЦРУ, Реткліфф зустрівся з трьома кубинськими посадовцями: міністром внутрішніх справ Лазаро Альваресом Касасом, головою кубинської розвідки та Рауліто Родрігесом Кастро — онуком Рауля Кастро, якого в Гавані знають під прізвиськом «Краб». Останній вважається ключовою фігурою в неформальних контактах із американськими посадовцями і давнім охоронцем свого діда.
Деталь, яка не вписується в дипломатичний протокол: Альварес Касас перебуває під персональними санкціями США — за законом Магнітського. Те, що Реткліфф сів з ним за стіл, підтверджує: розмова велася по лінії розвідки та безпеки, не через МЗС.
Послання без деталей
«Сполучені Штати готові серйозно взаємодіяти з економічних питань та питань безпеки — але лише за умови, що Куба здійснить фундаментальні зміни».
Офіційний представник ЦРУ
Що саме означають «фундаментальні зміни» — не уточнювалося. Жодного переліку вимог, жодного механізму перевірки, жодних термінів. Трамп того ж дня написав у Truth Social: «Куба просить про допомогу, і ми будемо говорити!!!» — три знаки оклику, але без конкретики.
Чому зараз
Куба виробляє менше 40% палива, необхідного для власної економіки. Решту десятиліттями постачали Венесуела та Мексика. 3 січня 2025 року американські військові провели операцію у Венесуелі й усунули від влади Ніколаса Мадуро — головного донора кубинської нафти. Після цього острів опинився в енергетичному колапсі: масові блекаути, зупинені лікарні, дефіцит палива, їжі та медикаментів.
Адміністрація Трампа паралельно посилила санкційний тиск — так звана стратегія «максимального тиску» — і 20 січня 2025 року повернула Кубу до списку державних спонсорів тероризму, скасувавши рішення Байдена.
Реткліфф, за даними Axios, прямо порадив кубинській стороні «засвоїти урок з операції 3 січня, яка повалила Мадуро у Венесуелі». Це не завуальована погроза — це відкрита демонстрація можливостей.
Показово й інше: зустріч відбулася на запит Вашингтона. Гавана це підтвердила. Тобто не Куба прийшла просити — США прийшли говорити. Але senior-чиновник адміністрації пояснив Reuters логіку так:
«У них немає палива. Немає грошей. Нікому їх рятувати. Режим упирався з 1959 року, але навіть вони розуміють, що час змінюватися».
Старший чиновник адміністрації Трампа
Відповідь Гавани: так і ні одночасно
Кубинська сторона опублікувала офіційне комюніке, в якому стверджує, що «довела» Реткліффу: острів не становить загрози національній безпеці США і не має підстав перебувати в списку спонсорів тероризму. Президент Мігель Діас-Канель наступного дня написав, що Куба готова прийняти гуманітарну допомогу від США — якщо її нададуть відповідно до міжнародних стандартів. Водночас додав, що воліє зняття блокади.
Тобто формула Гавани: ми говоримо, але не капітулюємо. Ми беремо допомогу, але не визнаємо умови.
- Що США хочуть: «фундаментальні зміни» — без розшифрування
- Що Куба пропонує: діалог без визнання провини, зняття санкцій в обмін на розмову
- Чого немає: ні механізму контролю, ні визначених умов, ні дедлайнів
Якщо Вашингтон справді хоче «фундаментальних змін», а не просто демонстрації сили — наступний крок мав би містити конкретний перелік вимог із чіткими критеріями. Якщо такого переліку не з'явиться протягом найближчих тижнів, найімовірніше, що візит Реткліффа був не початком переговорів, а попередженням перед ескалацією.
