На засіданні Ради ЄС із закордонних справ міністр Андрій Сибіга підтвердив: Україна готова обговорювати вимоги Угорщини щодо угорської громади Закарпаття і навіть має конкретний «пакет пропозицій» у відповідь. Він також зазначив, що Київ уже надсилав «сигнали відкритості до нової сторінки» двосторонніх відносин.
Але сама «сторінка» — стара. І це принципово.
Список, який пережив Орбана
У січні 2024 року міністр Петер Сіярто приїхав до Ужгорода й офіційно озвучив перелік із 11 вимог — повернення прав угорської нацменшини до стану, що існував до 2015 року: навчання угорською, складання атестату угорською, використання мови в місцевому самоврядуванні та культурі. Блокування переговорних кластерів євроінтеграції і кредиту ЄС на 90 млрд євро — це були важелі, а не цілі.
Навесні 2024 року Єрмак повідомив, що сторони узгодили 5 із 11 пунктів. У травні 2025-го Угорщина раптово перенесла заплановані переговори в Ужгороді — українська делегація вже чекала, угорська не приїхала. За даними Міністерства юстиції України, метою зустрічі мало бути ознайомлення з першими проміжними результатами.
Потім Орбан програв вибори. Петер Мадяр — демократ, проєвропеєць, критик Орбана — виграв і склав присягу в травні 2026 року. Але вже на переговорах із президентом Єврокомісії Антоніо Коштою, як повідомляє видання 24 Канал, Мадяр висунув умови, що майже дослівно повторюють орбанівський список із 11 вимог.
«Порушуючи питання прав етнічних угорців на Закарпатті, він посилає сигнал як угорській меншині, так і Києву, що Будапешт продовжуватиме захищати права меншин, але, ймовірно, через переговори, а не через постійну конфронтацію».
Расто Кужель, виконавчий директор Memo 98 (Словаччина), РБК-Україна
Що Київ уже дав і що залишається
Україна не стоїть на місці. За даними аналізу «Європейської правди», Київ змінив законодавство та відновив частину мовних прав. Сибіга ще у вересні 2024 року під час візиту до Будапешта підтвердив відданість «найвищим стандартам Ради Європи та ЄС щодо нацменшин». Угорщина тоді розблокувала кредит на 90 млрд євро — в обмін на відновлення транзиту нафти «Дружбою».
Тобто частина блокад знята. Але формальне відкриття переговорних кластерів — наступний рубіж, і він досі залежить від того, наскільки Будапешт задоволений темпом виконання угоди по нацменшинах.
Чому це не просто дипломатія
Будь-який член ЄС має право вето на відкриття кожного переговорного кластера. Процес євроінтеграції потребує сотень таких голосувань. Навіть «дружній» Мадяр — якщо він не отримає від Києва конкретних кроків — може затримати Україну не гірше за Орбана, просто з іншою риторикою і без міжнародного осуду.
- Мадяр планує зустріч із Зеленським у червні 2026 року — саме для обговорення прав нацменшин.
- ЄС тисне на Будапешт, щоб той дозволив відкриття кластерів; Зеленський очікував запуску всіх шести протягом двох місяців після зміни влади в Угорщині.
- Паралельно — угорські шпигуни на Закарпатті, висилання дипломатів з обох сторін, маніпулятивний референдум VOKS2025 щодо вступу України, організований ще за Орбана.
На цьому тлі «пакет пропозицій» від Сибіги — це не жест доброї волі. Це відповідь на прагматичний ультиматум, який змінив лише підпис під ним.
Якщо до зустрічі Мадяр — Зеленський у червні Київ не оприлюднить зміст свого «пакету», переговори знову ризикують перетворитися на демонстрацію готовності — без зафіксованих зобов'язань з обох сторін.
