Україна системно вносить до санкційних списків компанії з Росії, Гонконгу, ОАЕ, Киргизстану. Координує ці рішення з партнерами, синхронізує з пакетами ЄС. Але є один суб'єкт, якого українські санкційні механізми фактично не торкаються, — громадянин України, який постачає товари до російського ВПК.
Про це відкрито сказав уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк: в Україні досі немає закону про кримінальну відповідальність за порушення санкційних обмежень, і парламент цю прогалину не закрив.
«Дуже турбує відсутність в Україні закону про кримінальну відповідальність за порушення санкційних обмежень. Це виглядає як серйозна прогалина в законодавстві, яку парламент досі не закрив».
Владислав Власюк, уповноважений президента з питань санкційної політики
Що є зараз — і чого немає
Україна може заморозити активи, обмежити транзакції, внести до списків. Але кримінальне переслідування за сам факт обходу санкцій — поза межами чинного КК. Це означає: якщо українська компанія-посередник постачає через треті країни мікроелектроніку до Росії, покарати її власника за це юридично складно. Адміністративний штраф — можливо. Кримінальне провадження саме за порушення санкцій — ні.
Як зазначає аналіз Інституту законодавчих ідей, опублікований в «Європейській правді», серед країн ЄС з імплементацією також не все гладко: Греція, Іспанія, Мальта, Німеччина, Польща та Румунія досі обговорюють проєкти відповідних законів, Італія запізнюється щонайменше на рік. Але Фінляндія стала орієнтиром — вона ухвалила пакет із чотирьох узгоджених законів одночасно в квітні 2025 року, що забезпечило системність без прогалин між нормами.
Фінська модель: чому саме вона
Фінляндія імплементувала Директиву ЄС 2024/1226 про кримінальну відповідальність за порушення санкцій — і зробила це пакетно. З 20 травня 2025 року в фінському Кримінальному кодексі з'явились нові статті (3a–3d), що визначають склад злочину та відповідальність. Важливий нюанс, на який звертає увагу юридична фірма Borenius: нові норми діють екстериторіально — тобто поширюються на фінських громадян навіть якщо злочин скоєно за кордоном і там він не є кримінально карним. За обтяжуючих обставин — до п'яти років позбавлення волі.
Саме цей принцип — відповідальність громадянина незалежно від місця скоєння — і є тим, чого бракує Україні. Посередницька схема через треті країни стає юридично вразливою лише тоді, коли держава може переслідувати свого громадянина за участь у ній де б він не знаходився.
Парламент знає — і мовчить
Відповідні законопроєкти в Україні реєструвались ще з 2022 року — зокрема проєкт №8384. Жоден не став законом. Причини — дискусії навколо меж кримінальної відповідальності, побоювання колізій з принципом ne bis in idem (не можна карати двічі за одне й те саме), а також загальна перевантаженість парламентського порядку денного в умовах війни.
Власюк, говорячи про фінський досвід як орієнтир, фактично визнає: Україна відстає від стандарту, якого вона сама вимагає від партнерів при синхронізації санкційних рішень. Країна, що формує санкційні списки для десятків юрисдикцій, не має внутрішнього кримінального важеля проти власних порушників.
Якщо Рада все ж ухвалить закон із екстериторіальним принципом — чи буде Україна готова фактично його застосовувати, чи норма залишиться декларативною без відповідних слідчих потужностей у БЕБ і СБУ?
