Кирило Буданов, нещодавно призначений керівником Офісу президента і колишній шеф ГУР, дав інтерв'ю британській газеті The Times, що вийшло 15 травня. Матеріал примітний не заспокійливим тоном, а аналітичним розрізненням, якого публічно бракувало місяцями: Росія може — але не готується.
Що сталося напередодні 9 травня
Хвиля залякування почалася 6–7 травня — після успішних ударів ЗСУ по аеродромах «Шайківка» та «Кубінка» поблизу Москви. Російська пропаганда заговорила про неминучі удари «Орєшніком», а Кремль попередив ряд західних країн про доцільність евакуації своїх посольств із Києва. Водночас Євросоюз публічно відмовився скорочувати дипломатичну присутність.
За словами Буданова, погроза масованого удару по центру Києва була реальною в тому сенсі, що Росія справді була готова її виконати — якби Україна завадила параду на Красній площі. Тобто це була не суто пропагандистська вистава, а умовна готовність.
Два різних питання в одній фразі
«Росія, безперечно, має можливість завдати ядерного удару в будь-який момент і на будь-яку відстань. Її ядерний потенціал дозволяє їй виконати таке завдання. Але це, насамперед, питання політичної волі. Я не бачив жодних ознак підготовки до ядерного удару. Якби вони були, я б про це знав».
Кирило Буданов, The Times, 15 травня 2025
Ця цитата робить те, чого уникає більшість офіційних коментарів: розмежовує технічну спроможність і політичне рішення. Перше — безсумнівне. Друге — поки що не зафіксоване жодним розвідувальним сигналом. Саме тут криється практична цінність заяви: не «не бійтесь», а «ось що саме ми відстежуємо і чого поки не бачимо».
Контекст: «Орєшнік» як інструмент тиску
За три місяці до цього — у лютому — Москва вже запускала подібну хвилю. Потім у березні, після масованого нальоту дронів на Москву. Тепер — травень. Аналітики ISW зафіксували закономірність: Кремль вдається до «Орєшнік»-риторики у критичні моменти, коли потрібен важіль тиску, а не реальна ескалація. 12 травня, вже після параду, Путін публічно похвалився випробуванням «Сармату» та дальністю «Орєшніка» — що читається радше як демонстрація, ніж підготовка.
Важлива деталь: експерт Іван Ступак раніше описав реальний індикатор — повідомлення посольства США про підвищену загрозу за 72 години. Під час попереднього реального розгортання «Орєшніка» американська сторона розпустила персонал. Цього разу такого сигналу не було.
Чому це говорить саме Буданов
Буданов очолив ОП у січні 2025 року після майже п'яти років керівництва ГУР. Він одночасно веде мирні переговори з Москвою і, за його власними словами, залишається мішенню для Кремля. Це перший публічний виступ у новій ролі з конкретною розвідувальною оцінкою — і він вибрав британське видання, а не українське, що само по собі є сигналом для західної аудиторії.
Якщо Буданов правий і ядерна готовність дійсно відстежується на рівні, де «він би знав» — питання стає іншим: чи залишиться цей індикатор надійним, якщо Росія навмисно почне маскувати підготовку від розвідки, якій відомі її методи?