23 квітня 2026 року ЄС одноголосно ухвалив 20-й пакет санкцій проти Росії. Серед 120 нових фізичних та юридичних осіб у списку — китайські компанії, яких Брюссель звинувачує у постачанні високотехнологічних товарів подвійного призначення та зброї для російського ВПК. Для Пекіна це виявилося червоною лінією.
Що саме зробив ЄС — і чому це принципово нове
До попередніх пакетів китайські компанії теж іноді потрапляли під обмеження, однак 20-й пакет вперше офіційно закріплює практику через антиобхідний інструмент — механізм, що дозволяє карати треті країни за систематичне ігнорування санкцій. Цього разу він застосований проти Киргизстану, а Китай опинився у списку безпосередньо як постачальник критичних компонентів. Як зазначає Єврокомісія, йдеться про компанії, що «постачали товари подвійного призначення або системи озброєнь для російського військово-промислового комплексу».
Загалом у пакеті: 56 позначок, пов'язаних із ВПК Росії, з яких 17 — у третіх країнах: Китай, ОАЕ, Білорусь, Центральна Азія. Плюс — 46 суден тіньового флоту, 20 банків, заборони на криптовалюту RUBx і транзакції з цифровим рублем. Нові імпортні заборони на метали, хімікати й мінерали оцінюються у понад 530 мільйонів євро.
Реакція Пекіна: не дипломатія, а ультиматум
«Це суперечить духу консенсусу, досягнутого між лідерами Китаю та ЄС, і серйозно підриває взаємну довіру та загальну стабільність двосторонніх відносин».
Речник Міністерства торгівлі КНР, 25 квітня 2026
Пекін зажадав негайно вилучити компанії зі списку. Мінторгівлі КНР попередило, що «всі наслідки ляжуть на сторону ЄС», і пообіцяло «необхідні заходи» для захисту китайського бізнесу. Як передає Bloomberg, у відомстві назвали це «рішучим протестом». Це не перший такий епізод: влітку 2025 року Китай у відповідь на санкції ЄС проти двох китайських банків запровадив власні обмеження проти литовських банків і продовжив антисубсидійне розслідування щодо імпорту європейської молочної продукції.
Ставки: 700 мільярдів євро взаємної торгівлі
Погрози Пекіна не є порожніми — ціна відносин надто висока для обох сторін. За даними Єврокомісії, двостороння торгівля товарами між ЄС і Китаєм у 2024 році склала 732 мільярди євро, а у 2025 році зросла ще на 5,4% попри всі тертя. Китай залишається другим за обсягом торговельним партнером ЄС після США.
Дослідники зі Шведського національного центру Китаю фіксують: Пекін продовжує публікувати детальну митну статистику по торгівлі з Росією — фактично демонструючи Заходу, що не приховує цих потоків. Але реальний обсяг може бути більшим: частина поставок іде через треті країни і не відображена у відкритих даних.
Автори дослідження в Intereconomics підкреслюють системну проблему: поступове, «шарове» введення санкцій дає цільовим країнам час адаптуватися, а участь таких великих економік, як Китай, у схемах обходу суттєво знижує ефективність обмежень. За їхнім аналізом, Росія — надто велика і надто інтегрована у світові товарні ринки, щоб санкції спрацювали без повної участі ключових партнерів.
Що далі
ЄС вперше застосував антиобхідний механізм — поки проти Киргизстану. Якщо інструмент виявиться дієвим, наступним кроком логічно стало б його розширення на більших гравців. Але Брюссель опиняється між двома ризиками: не тиснути на Китай — означає залишити дірки в санкційному режимі; тиснути — означає загострювати торговельний конфлікт із партнером на 700 мільярдів євро, і без того напружений через митні суперечки та розслідування субсидій.
Якщо ЄС наважиться застосувати антиобхідний інструмент безпосередньо проти китайських компаній — а не лише позначити їх у списку — реакція Пекіна вийде за межі дипломатичних заяв. Чи готовий Брюссель до такого сценарію до завершення переговорів про торговельну рівновагу з Китаєм?
