Роб Бауер — нідерландський лейтенант-адмірал у відставці, який чотири роки (2021–2025) очолював Військовий комітет НАТО і за цей час бачив, як Альянс проходив через найбільшу трансформацію з часів Холодної війни. 24 квітня, вже як приватна особа, він виступив на Київському безпековому форумі — і дозволив собі відвертість, якої не міг публічно дозволити в посаді.
Що він сказав — і чому це не просто риторика
Бауер поставив питання суспільної стійкості в центр дискусії про підготовку до можливої агресії Росії. Його теза: Захід витрачає енергію не на нарощування виробництва, а на переконання власних громадян у тому, що це взагалі потрібно.
«Я вважаю ідіотизмом те, що на п'ятий рік війни нам іще доводиться дискутувати всередині наших суспільств про потребу вкладатися в оборонну промисловість».
Роб Бауер, колишній голова Військового комітету НАТО, Київський безпековий форум, 24 квітня 2025
Слово «ідіотизм» — не риторичний прийом. Бауер роками відстоював концепцію «whole-of-society» security: безпека як справа не лише армії, а всього суспільства — від громадян до бізнесу. За його словами, без суспільного консенсусу жодне нарощування ВПК не буде стійким: парламенти гальмують бюджети, виборці голосують проти витрат, медіа фреймують оборонні видатки як гроші «на війну», а не «від війни».
Цифри, які ставлять слова Бауера в контекст
У 2025 році усі союзники НАТО вперше перевищили поріг у 2% ВВП, а європейські члени Альянсу разом із Канадою збільшили оборонні витрати на 20% порівняно з попереднім роком — це зафіксував Atlantic Council. Здавалося б, прогрес. Але Бауер у інтерв'ю DW на полях того ж форуму уточнив принципову різницю: витрачати гроші і нарощувати виробничі потужності — не одне й те саме. Через п'ять років після початку повномасштабного вторгнення Європа так і не вийшла на темп виробництва боєприпасів і техніки, який відповідав би темпу їх споживання на фронті.
Паралельно Бауер зауважив: Україна може утримувати лінію фронту, але за нинішнього рівня підтримки — не обов'язково перемогти. Це не оцінка бойового духу, а арифметика логістики.
Чому «суспільна стійкість» — це не м'яка тема
Концепція, яку просуває Бауер, має конкретний вимір: якщо суспільство не переконане у загрозі, воно обирає парламентарів, які скорочують оборонні бюджети. Саме так відбувалося в більшості країн НАТО після 1991 року — і саме тому у 2022-му виявилося, що склади порожні, а виробничі лінії зупинені або перепрофільовані.
- Нідерланди (країна Бауера) скоротили армію після Холодної війни на десятиліття — і потім витратили роки, щоб відновити базові спроможності.
- Німеччина оголосила Zeitenwende («зміну епох») у лютому 2022-го, але перші реальні контракти з промисловістю з'явилися значно пізніше.
- Франція та Велика Британія досі дискутують про темпи нарощування виробництва артилерійських снарядів.
Бауер описує це як структурну ваду демократій у часі кризи: рішення ухвалюються повільніше, ніж розвивається загроза. Авторитарні системи цього обмеження не мають — і саме цим Путін скористався у 2022-му, розраховуючи на «блискавичну» війну проти неготового Заходу.
Що далі
Бауер — вже не в посаді, а отже, не пов'язаний дипломатичним протоколом. Його книга «If You Want Peace, Prepare for War» виходить у 2025 році — і сам факт, що він пише її зараз, а не через десять років, говорить про те, наскільки він вважає момент критичним.
Питання, яке лишається відкритим: якщо суспільна стійкість справді є умовою для стійкого ВПК — то хто і як її будує в країнах, де тема оборони досі сприймається як витрати, а не як інвестиція в існування? І чи з'явиться в НАТО конкретний механізм вимірювання цієї стійкості — на зразок того, як вимірюється 2% ВВП — до того, як наступна криза зробить питання риторичним.
