Глава Офісу президента Кирило Буданов виступив на Defense Tech Export Forum з тезою, яку в українському оборонному секторі воліють не промовляти вголос: частина вітчизняної зброї вже застаріла для власного фронту — але цілком конкурентна на глобальному ринку.
«Вільний продаж зброї в умовах гарячої фази війни неможливий. Цього не зрозуміють ні наші військові на передовій, ні західні партнери, у яких ми самі просимо озброєння. Вважаю, що вільно продавати можна тільки те, що є в достатньому надлишку, наприклад морські дрони».
Кирило Буданов, Defense Tech Export Forum
Поруч із морськими дронами він назвав ранні моделі FPV — безпілотники першого покоління, які Україна вже переросла технологічно. Для порівняння: якщо на початку 2024-го місячне виробництво FPV складало 20 000 одиниць, то до 2025-го потужності зросли до 200 000 на місяць. Фронт перейшов на новіші рішення — старі зразки осідають на складах.
Чому «вікно» може зачинитися
Буданов не приховує прагматики: деякі українські виробники вже скорочують персонал через брак внутрішнього попиту. Водночас на Близькому Сході — зокрема серед монархій Перської затоки — є попит на бойово перевірені технології. Україна вже провела переговори з лідерами регіону про 10-річні угоди у сфері оборони.
Проблема в тому, що ніша не чекає. За словами Буданова, «втративши ринки, ми дуже сильно ризикуємо ніколи на них вже не зайти, бо на них зайдуть інші». Тобто пауза на час війни — це не заморожування позиції, а її фактична здача конкурентам: Туреччині, Ірану, Китаю, які активно просувають власні БПЛА.
Бренд, який важко продати обережно
Буданов охарактеризував українські технології як «світовий бренд» — і це не перебільшення. Україна виробляє близько 4 мільйонів дронів на рік, більше за будь-яку країну НАТО. Але бренд, побудований на бойовому досвіді, вимагає активної присутності на ринку — не лише участі у форумах.
- Морські дрони — найбільш готова до експорту категорія: надлишок виробництва підтверджений, бойова ефективність доведена в Чорному морі.
- Ранні FPV-моделі — дешеві (від $300 до $500 за одиницю), прості в освоєнні, підходять для армій без розвиненої дронової культури.
- Далекобійні БПЛА — найбільш чутлива категорія: будь-який контракт потребуватиме узгодження з партнерами, які досі постачають Україні компоненти.
Саме останній пункт — головна незручна змінна. Україна досі залежить від імпортної електроніки у власних дронах. Продаючи технологію, вона фактично реекспортує компоненти партнерів — без їхнього явного схвалення це юридично й політично ризиковано.
Якщо Київ справді має «вікно можливостей» на ринках Близького Сходу й Африки — питання не в тому, чи продавати, а в тому, чи встигне уряд погодити механізм реекспортного контролю з партнерами раніше, ніж це вікно займуть Анкара або Пекін.
