3 липня ДБР та Донецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону повідомили про підозру бійцю окремого загону спецпризначення «Азов» Національної гвардії України. За версією слідства, у полоні він свідомо співпрацював з адміністрацією російської колонії та представниками спецслужб РФ. Наслідок — загибель побратима.
Що він передав і кому
Після потрапляння в полон у вересні 2022 року підозрюваний, за даними слідства, добровільно висловив бажання вступити до ПВК «Вагнер» — щоб отримати поблажливе ставлення від окупантів. Паралельно він почав передавати адміністрації колонії та спецслужбам РФ інформацію про конкретних українських полонених: хто вони, яку посаду займали, яку службову діяльність вели.
Серед тих, кого він «здав», — начальник медичної служби «Азову» Олександр Крохмалюк. Як повідомляє ДБР, після передачі інформації до нього «систематично застосовували фізичне насильство, катування та інші форми жорстокого поводження». Крохмалюк загинув.
«Людина, яка рятувала життя. Гідний боєць та мій побратим»
Святослав «Калина» Паламар, заступник командира 1-го корпусу Нацгвардії «Азов»
Маршрут Крохмалюка: Азовсталь → Оленівка → Таганрог → Камишин
Олександр Крохмалюк вийшов у полон із заводу «Азовсталь» у травні 2022 року. Далі — Оленівка, де у липні 2022-го пролунав вибух у бараку з полоненими, потім Таганрог, потім СІЗО-2 у Камишині Волгоградської області. У вересні 2025 року його тіло повернули в Україну в рамках обміну тілами у форматі «1000 на 1000». Судово-медична експертиза у Львові зафіксувала причину смерті: перелом ребер та тупа травма грудної клітини.
Доказова база: показання тих, хто вижив
Ключовими доказами у справі стали свідчення звільнених українських військовослужбовців, які перебували разом із підозрюваним в одній колонії і були повернуті під час обмінів. За даними Gazeta.ua, їхні показання підтверджують і особисту участь підозрюваного у знущаннях над полоненими — не лише передачу інформації. Слідство призначило низку експертиз, що підтвердили факти катувань.
ДБР провело операцію за сприяння СБУ та керівництва Національної гвардії. Підозрюваний — вже на волі в Україні, звільнений під час одного з обмінів.
Правова рамка: за що судять
Українське законодавство передбачає кримінальну відповідальність за дії військовополонених, які співпрацювали з ворогом і завдавали шкоди іншим полоненим. Це не перший подібний випадок: українські правоохоронці вже розглядали справи щодо колаборації у полоні, однак доведення таких обвинувачень — юридично складне завдання через специфіку умов утримання та тиск, якому піддаються полонені.
Саме тут і виникає ключове питання справи: якщо суд встановить, що підозрюваний діяв не під примусом, а свідомо і з власної ініціативи — чи стане цей вирок прецедентом для притягнення до відповідальності за колаборацію безпосередньо в полоні? Відповідь залежатиме від того, чи зможе слідство документально розмежувати виживання під тиском і свідоме зрадництво.
