На тлі заяв Дональда Трампа про можливий вихід США з НАТО Володимир Зеленський оприлюднив ідею, яка ще кілька років тому здалася б маргінальною: створення нового оборонного союзу в Європі, відкритого для держав, що перебувають поза межами Євросоюзу.
Це не перша спроба переосмислити архітектуру безпеки на континенті, але вперше вона звучить не як академічна дискусія, а як відповідь на конкретний тиск із Вашингтона.
Що саме запропоновано
За словами Зеленського, нова структура має охопити держави, які або не входять до ЄС, або перебувають у підвішеному стані щодо членства в НАТО. Йдеться передусім про Україну, Грузію, Молдову — країни, які формально прагнуть євроатлантичної інтеграції, але фактично залишаються у сірій зоні безпекових гарантій.
Ідея апелює до простої логіки: якщо існуючі структури не можуть або не хочуть надати реальні гарантії, потрібна паралельна система. Не замість НАТО — поряд із ним.
Реальний конфлікт ідеї
Проблема не в намірах, а в механіці. НАТО тримається на статті 5 — колективній обороні з чітким зобов'язанням. Будь-який новий союз одразу стикається з питанням: хто і чим гарантує взаємну оборону? Декларацію підписати легко. Французькі чи британські війська під Харковом — інша розмова.
Показово, що найбільш конкретні кроки в цьому напрямку вже робить не новий блок, а двосторонні угоди про безпеку. Великобританія, Франція, Німеччина підписали з Україною угоди, які містять зобов'язання щодо підтримки — але без автоматичного механізму військового втручання.
Тобто архітектура вже будується — фрагментами, без єдиної назви й без спільного командування.
Чому це важливо зараз
Трамп повернувся до Білого дому з чіткою риторикою: США переосмислюють свої зобов'язання перед союзниками, які «недоплачують». Для Європи це не просто дипломатичний тиск — це сигнал, що покладатися на американську парасольку в тій формі, в якій вона існувала з 1949 року, більше не можна за замовчуванням.
У цьому контексті пропозиція Зеленського — це не стільки готовий план, скільки артикуляція проблеми, яку європейські столиці воліли б і далі відкладати.
Скептичний погляд
Ідея нового блоку має очевидну слабкість: найпотужніші держави, чия участь зробила б його реальним — Франція, Великобританія, Польща — вже в НАТО. Їхня мотивація будувати паралельну структуру обмежена. А країни, які найбільше потребують гарантій, мають найменше що запропонувати в обмін.
Крім того, будь-яка нова структура потребує років на інституціоналізацію — штабів, командних ланцюгів, спільних навчань, процедур сумісності. Війна не чекає на бюрократію.
Питання, яке лишається відкритим
Якщо до кінця 2025 року жодна велика європейська держава не підтримає ідею нового оборонного блоку з конкретними зобов'язаннями — чи означатиме це, що Європа обрала шлях точкових двосторонніх угод замість системної відповіді на крах старої архітектури безпеки?
