17 липня Володимир Зеленський провів нараду з дипломатами та чиновниками Офісу президента і оголосив про п'ять конкретних кроків для відновлення українсько-польських відносин. Серед них — розкриття всіх архівів Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки щодо трагічних подій ХХ століття на Волині, розширення дозволів на пошукові ексгумаційні роботи спільно з польською стороною, нові дипломатичні рішення та розширення можливостей Українського інституту національної пам'яті.
Реакція Дональда Туска не забарилася.
Із задоволенням і надією сприймаю слова та рішення Володимира Зеленського щодо відносин між нашими державами, які мають ґрунтуватися на взаємній повазі та правді. Ми готові до серйозного та дружнього діалогу з питань, які нас об'єднують, і тих, що сьогодні нас розділяють.
— Дональд Туск, допис у мережі X
Чому саме зараз
Польсько-українські відносини впали до найнижчої точки за роки повномасштабної війни після того, як у травні Зеленський підписав указ про присвоєння підрозділу ССО почесного найменування «імені Героїв УПА». Польський президент Кароль Навроцький відреагував позбавленням Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі. Українські посадовці у відповідь повернули свої польські відзнаки. 11 липня, у день річниці Волинської трагедії, у Варшаві пройшли антиукраїнські марші, а соцопитування зафіксувало: 59,7% поляків виступають проти вступу України до ЄС.
На цьому тлі кроки Зеленського — це не спонтанний жест. Це спроба зупинити ерозію підтримки саме тоді, коли Польща як країна-сусід і член ЄС здатна реально впливати на темп переговорів про вступ України до Євросоюзу.
Два полюси Варшави
Туск і Навроцький представляють різні політичні табори, і їхня розбіжність у «волинському питанні» є не випадковою, а структурною. Навроцький, підтримуваний партією PiS та пов'язаний із Інститутом національної пам'яті Польщі, послідовно загострює конфлікт — аж до заяв про те, що Польща може блокувати вступ України до ЄС. Туск натомість публічно попереджав, що польсько-український конфлікт є «стратегічною помилкою, яка коштуватиме обом сторонам», і намагається мінімізувати втрати в розмовах із європейськими партнерами.
Польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський зайняв позицію посередині: розкритикував і Зеленського за рішення про UПА, і Навроцького за «особисте приниження президента України».
Що конкретно запропонував Київ — і чого не сказав
- Архіви СБУ та СЗР щодо Волині — найчутливіший пункт: документи можуть змінити або підтвердити наявні наративи з обох боків.
- Розширення ексгумаційних робіт — практичний крок, який поляки давно вимагали як умову для нормалізації.
- Нові дипломатичні рішення — формулювання навмисно розмите: жодних деталей про те, що саме і в які терміни.
- Розширення міжсуспільного діалогу — формат не уточнено.
- Посилення УІНП — інституційний крок, без конкретних показників.
МЗС України при цьому зробило застереження: Київ готовий реагувати, якщо Польща вдаватиметься до односторонніх рішень, здатних погіршити двосторонні відносини. Іншими словами, відкриття архівів — не безумовна поступка, а пропозиція до симетричного кроку.
Кому і чому це вигідно
Для Зеленського відновлення відносин із Варшавою — це передусім питання євроінтеграції: Польща є одним із ключових адвокатів України в ЄС, і її пасивність або ворожість безпосередньо сповільнює переговорний процес. Для Туска — можливість закріпити образ прагматичного європейського лідера і одночасно послабити позиції Навроцького, який будує власний електоральний капітал на антиукраїнській риториці. Для Навроцького та PiS будь-яке «примирення» без жорстких польських умов — це поразка, яку вони не готові визнати.
Показово, що колишній прем'єр Матеуш Моравецький вже встиг назвати відповідь Туска «підлабузницькою політикою» і зажадав не підтримувати переговори про вступ України до ЄС без згоди на «історичну правду».
Якщо польська сторона відповість на відкриття архівів конкретним дозволом на розширення ексгумацій до кінця літа — це стане першим вимірюваним тестом того, чи є нинішній потепління технічним перезапуском, а не черговим обміном сигналами перед камерами.
