Під час повітряної тривоги кияни спускаються у метро або підвали. Ув'язнені Київського СІЗО — залишаються там, де були. На весь ізолятор немає жодної захисної споруди цивільного захисту.
Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підтвердив це у відповіді на запит УНН: побудувати укриття на 3000 осіб — стільки людей перебуває в установі разом із персоналом — неможливо через повну відсутність вільного місця на території. Замість сховищ людей під час тривоги переводять у «найбільш захищені місця» — капітальні стіни внутрішніх корпусів.
Що означає «найбільш захищене місце» у старому радянському ізоляторі
Київське СІЗО розташоване у будівлях, зведених ще за радянської доби. Капітальні стіни дають певний захист від уламків, але не від прямого влучання авіабомби чи балістичної ракети. Саме таке влучання стало смертельним 28 липня 2025 року — коли російські Збройні сили скинули чотири керовані авіабомби на Біленьківську виправну колонію № 99 у Запорізькій області.
«В'язні є цивільними особами, і вони мають бути захищені відповідно до міжнародного гуманітарного права»
Даніель Белл, керівниця Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (HRMMU)
За даними ООН, внаслідок того удару загинули щонайменше 16 ув'язнених, близько 100 отримали поранення. Місія зазначила, що атака може кваліфікуватися як серйозне порушення МГП. Запорізька колонія знаходилась за 25 кілометрів від лінії фронту — Київське СІЗО розташоване в столиці, але наявність укриттів від цього не залежить.
Юридичний обов'язок і практична порожнеча
Українське законодавство зобов'язує установи виконання покарань забезпечувати захист осіб, які в них утримуються. Проблема в тому, що норма є, а механізму виконання — немає: ні фінансування під конкретний об'єкт, ні альтернативного рішення у разі браку площі.
Подібна ситуація не унікальна для СІЗО. Як показало опитування київських торговельних центрів у 2025 році, частина великих публічних об'єктів у столиці також не мала чіткої відповіді на питання, куди йти клієнтам під час тривоги. Різниця в тому, що відвідувач ТРЦ може вийти на вулицю й піти в інше укриття. Ув'язнений — не може.
Хто несе відповідальність — і перед ким
Мін'юст зафіксував проблему документально. Але визнання факту без плану вирішення — це не звіт про роботу, а опис безвиході. Можливі сценарії, про жоден з яких відомство публічно не говорить:
- Евакуація частини ув'язнених до установ за межами Києва під час загострення — юридично складна, логістично реальна;
- Будівництво вертикального укриття (підземний рівень під одним із корпусів) замість горизонтального розширення;
- Перегляд наповненості ізолятора: якщо місця немає навіть для укриттів, можливо, СІЗО переповнене понад безпечну норму.
Жоден із цих варіантів не фігурує у відповіді Мін'юсту. Там лише констатація: місця немає, будувати нема де.
Якщо після удару по Біленьківській колонії Мін'юст не отримає окремого фінансування або директиви щодо евакуаційного протоколу для СІЗО без укриттів — наступна відповідь на журналістський запит буде ідентичною цій.
