На саміті НАТО в Анкарі Дональд Трамп заявив, що США нададуть Україні ліцензію на виробництво ракет до Patriot. «Ми покажемо їм, як це робиться, це дуже складно, але ви швидко зрозумієте складність», — передає NV слова американського президента. Якщо ліцензія справді буде оформлена, Україна стане третьою країною у світі з таким правом — після Японії та Польщі.
Але від підпису до першої серійної ракети — роки конкретної роботи. CEO компанії Fire Point Ірина Терех оцінює мінімальний горизонт у 4–6 років, і лише за виконання трьох умов одночасно.
Де насправді «вузьке місце»
Терех уточнює: головний бар'єр — не твердопаливні двигуни. Їх виробництво українські підприємства вже опановують. Критична проблема — головки самонаведення (ГСН), які виготовляють вузькоспеціалізовані компанії-суміжники, і без передачі ліцензії саме на ці компоненти весь інший прогрес не матиме значення.
«Якщо оцінювати — це, мабуть, від 4 до 6 років, але за умови, що будуть передані також ліцензії на виготовлення критичних компонентів, які будуть вузьким місцем при виготовленні цієї ракети».
Ірина Терех, CEO Fire Point, УНН
Другий структурний виклик — архітектура самого виробництва. В умовах постійних російських ударів Україна не може будувати один великий завод. Планується розподілена, захищена та дубльована мережа майданчиків, стійка до точкових ударів. Це ускладнює логістику та контроль якості, але є єдиною реалістичною моделлю для воєнного часу.
Що показує досвід інших
Прецеденти не додають оптимізму щодо строків. Як аналізує Defense Express, Японія у 2006 році домовилася з США про ліцензійне складання PAC-3 на потужностях Mitsubishi Heavy Industries — і витратила два роки лише на опанування збирання. При цьому частина ключових компонентів, зокрема ті самі ГСН, досі постачається зі США.
Польща розпочала переговори про локалізацію компонентів ракети MSE ще у 2018 році. Виробництво двигунів поперечного маневрування пройшло сертифікацію лише у вересні 2025-го — через сім років після домовленостей. І це лише один із компонентів, не повний цикл. За оцінкою UNIAN із посиланням на аналітиків, повний цикл запуску в таких умовах може зайняти понад 5–10 років.
- Японія — єдина країна поза США з ліцензійним складанням PAC-3; часткова локалізація, ГСН — імпорт.
- Польща — семирічний шлях до сертифікації лише двигунів; повна локалізація ще попереду.
- Україна — отримала публічну обіцянку, але ліцензійний договір іще не підписано.
Що залишається невизначеним
Радник Міністерства оборони Сергій Бескрестнов, якого цитує Суспільне, застерігає: технічно все реалістично, але розгортання виробництва «може затягнутися на рік і більше» навіть після отримання ліцензії. Ключова невизначеність — чи погодяться американські компанії-суміжники ділитися технологіями виробництва саме ГСН, а не лише передавати готові компоненти.
Якщо США обмежать ліцензію збиранням із американських деталей — Україна отримає виробничу лінію, але стратегічної незалежності від американського ланцюга постачання не досягне. Чи буде ліцензія повноцінною або лише «викрутковою» — стане зрозуміло в момент підписання конкретного договору, а не з трибуни саміту.
