Черговий удар по дорожниках — і знову без жертв серед персоналу, але з нульовою технікою. Десять одиниць спеціального обладнання знищено одним FPV-дроном у місці, де тривав ремонт автошляху. Про це повідомила пресслужба Міністерства розвитку громад та територій.
«Під удар потрапили дорожники, які ремонтували автошляхи та забезпечували транспортне сполучення для громад, гуманітарних перевезень і потреб оборони. Від початку повномасштабного вторгнення десятки працівників дорожньої галузі отримали поранення під час виконання своєї роботи. На жаль, є й загиблі».
— Міністерство розвитку громад та територій України
Дорожники як воєнна ціль
Удар по ремонтній бригаді — це не помилка наведення. Росія системно атакує все, що підтримує транспортний зв'язок у прифронтових районах: вантажівки, рятувальників, ремонтні бригади. Знищення дорогої будівельної техніки — асфальтоукладачів, катків, вантажівок — завдає подвійного ефекту: дорога залишається розбитою, громади відрізаними від постачання, а оборонна логістика сповільнюється.
Один удар по скупченню техніки коштує Росії дешево. Відновлення флоту — місяці й мільйони гривень.
Відповідь держави: сітки замість бронежилетів
Як повідомляє АрміяInform із посиланням на міністра оборони Михайла Федорова, Росія цілеспрямовано використовує дрони як інструмент терору проти цивільних автомобілів, рятувальників і ремонтних бригад поблизу лінії фронту. У відповідь держава пришвидшила будівництво антидронових сіток над дорогами.
- У лютому 2025 року додатково прикрито 125 км доріг, відновлено 55 км конструкцій.
- Швидкість облаштування зросла з 5 км на добу в січні до 12 км у лютому.
- До кінця 2026 року заплановано 4 000 км антидронового захисту автомобільних доріг.
- З бюджету додатково виділено 1,6 млрд грн на спорудження сіток у прифронтових районах.
Темп будівництва — 12 км на добу — звучить амбітно. Але навіть якщо його витримати, 4 000 км займуть більше року. Дорожники ремонтують траси просто зараз, без захисту.
Ціна відкладеного захисту
Кожна знищена одиниця дорожньої техніки — це не лише матеріальні збитки. Це затримка ремонту конкретної траси, що означає сповільнення ротацій, ускладнення евакуації, зрив гуманітарних конвоїв. Дорожники фактично виконують роботу подвійного призначення — і гинуть або втрачають техніку в умовах, де немає ні бронежилетів, ні зенітного прикриття.
Якщо держава справді нарощує темп антидронового захисту до 20 км на добу — як анонсував Федоров на березень — то критичне питання просте: чи встигнуть накрити сітками ті ділянки, де зараз ведуться активні ремонтні роботи, до наступного удару?
