Коли у лютому 2025 року Дональд Трамп і Нарендра Моді оголосили про попередню торговельну угоду, питання російської нафти здавалось урегульованим. Вашингтон знімав додатковий 25-відсотковий тариф, Нью-Делі брав зобов'язання припинити закупівлі у Москви. Але між зобов'язанням і механізмом його виконання — прірва, яку Конгрес тепер намагається заповнити в односторонньому порядку.
Що змінює законопроєкт
Двопартійний Sanctioning Russia Act of 2025 (S.1241) передбачає тарифи до 100% на товари з п'яти найбільших покупців російської нафти. За даними аналітиків Kpler, до цього переліку потрапляють Китай, Індія, Словаччина, Угорщина та Азербайджан. Первісна версія законопроєкту передбачала тарифи до 500% — пізніше сенатори Річард Блюменталь і Роджер Вікер знизили планку вдвічі після узгодження з адміністрацією Трампа.
За даними Bloomberg, індійські чиновники сприйняли появу законопроєкту як несподіванку — адже питання закупівель нафти вже вважалося закритим у рамках лютневих переговорів. Проблема в тому, що Білий дім і Конгрес діють паралельно, а не скоординовано.
«Китай та Індія разом поглинають понад 80% морського експорту російської сирої нафти»
Аналітики, на яких посилається Bloomberg
Що Індія реально зробила — і що ні
Після лютневих домовленостей Індія справді скорочує закупівлі. За даними Kpler, у грудні 2025 року поставки російської нафти впали до близько 1,1 млн барелів на добу — найнижчого рівня з листопада 2022 року. Порівняно з 1,77 млн барелів у листопаді — майже третина ринку зникла за місяць. Mangalore Refinery вперше з вересня 2022-го не закупила жодного барелю з Росії.
Але основна торговельна угода між США та Індією досі не підписана. Після того як Верховний суд США скасував президентські тарифи Трампа, переговори зайшли у глухий кут: Нью-Делі очікує вигідніших умов, Вашингтон — реальних поставок американської та венесуельської нафти замість російської.
Тиха відповідь Нью-Делі
Джерела Bloomberg описують індійську позицію як навмисно стриману: публічної критики законопроєкту не буде. Нью-Делі розглядає поточну напруженість як «перехідний етап» у ширших відносинах зі США і розраховує на продовження переговорного діалогу. Це класична індійська дипломатія — максимум гнучкості при мінімумі зобов'язань.
- Лютнева угода: зобов'язання словесне, без механізму верифікації
- Законопроєкт Сенату: автоматичні тарифи — незалежно від переговорного статусу
- Верховний суд скасував президентські тарифи — правова база нестабільна
- Індія скорочує закупівлі, але темп залишається на розсуд Нью-Делі
Конфлікт тут не між США та Індією — а між двома американськими інституціями: Білим домом, який торгується двосторонньо, і Конгресом, який хоче зафіксувати тиск законодавчо, поза будь-якими дипломатичними домовленостями.
Якщо Sanctioning Russia Act пройде Сенат і набуде чинності, Індія опиниться перед вибором: виконати лютневу обіцянку у повному обсязі й отримати виняток — або стати мішенню тарифів, навіть попри наявність домовленості з президентом. Питання в тому, чи готові сенатори передбачити механізм вилучення для країн, які вже уклали двосторонні угоди з Білим домом — і чи захоче адміністрація Трампа його відстоювати.
