Через Ормузьку протоку проходить не лише третина світового морського нафтового експорту — під її дном лежать сім підводних волоконно-оптичних кабелів, якими щодня рухається понад $10 трлн фінансових транзакцій і близько 20% глобального інтернет-трафіку. Тегеран вирішив, що настав час за це платити.
Три кроки до «легального збагачення»
Агентство Tasnim, яке вважається офіційним рупором Корпусу вартових ісламської революції (КСІР), опублікувало матеріал «Три практичні кроки для отримання доходу від інтернет-кабелів Ормузької протоки». Паралельно Fars, ще одне пов'язане з КСІР видання, описало Іран як «правителя прихованого шосе» регіону.
Запропонована схема складається з трьох елементів:
- Первинні ліцензійні збори для всіх іноземних компаній, чиї кабелі проходять через протоку;
- Щорічні «платежі за захист» від технологічних гігантів — Meta, Amazon, Microsoft, Google;
- Монополія іранських компаній на обслуговування і ремонт кабелів у зоні протоки.
Fars сформулював кінцеву мету відверто: перетворити контроль Ірану над Ормузом на «важіль цифрової сили».
Правова конструкція з діркою
Юридичну основу Tasnim будує на Конвенції ООН з морського права (UNCLOS): агентство посилається на статтю 34, стверджуючи, що право транзитного проходу суден не скасовує суверенних прав Ірану на морське дно.
«Ризик навмисного перерізання підводних кабелів існував завжди, але відкрита погроза з боку держави, як-от Іран, надає проблемі нової терміновості».
Işık Mater, директор дослідницького напряму лондонського центру NetBlocks
Проблема в тому, що в найвужчому місці протоки територіальні води Ірану та Оману повністю перекриваються — тобто кабелі фізично лежать на дні, яке обидві країни вважають своїм. Але головна юридична вразливість інша: Іран підписав UNCLOS, однак так і не ратифікував її. Конвенція, на яку він спирається, для нього формально не є обов'язковою. Крім того, експерти вказують, що Tasnim ігнорує статтю 58 тієї самої UNCLOS, яка прямо захищає право прокладання і обслуговування підводних кабелів.
Контекст: не перша спроба монетизувати протоку
Ормузька протока — вже усталений інструмент іранського тиску в переговорах щодо санкцій та ядерного досьє. Загрози перекрити нафтовий транзит лунають із 1980-х. Цього разу КСІР пропонує ту саму логіку, але застосовану до цифрової інфраструктури: не фізичне блокування, а бюрократично-фінансовий контроль, який складніше кваліфікувати як акт агресії та складніше оскаржити у міжнародних інстанціях.
Показово, що публікації з'явилися на тлі повідомлень про паузу в операції «Project Freedom» — американській ініціативі із захисту суден у Перській затоці — через прогрес у переговорах між Вашингтоном і Тегераном щодо ядерної угоди.
Що далі
Поки що йдеться про публікації аффілійованих із КСІР медіа, а не про офіційний урядовий указ чи законопроєкт. Але той самий механізм — спочатку медійний зонд, потім нормативний акт — Іран використовував і при запровадженні вимог до іноземних суден у протоці. Якщо ядерні переговори зайдуть у глухий кут, цифрові претензії на Ормуз майже напевно стануть частиною офіційного торгу: питання в тому, чи встигнуть Google, Meta і Microsoft виробити спільну позицію до того моменту, коли Тегеран перейде від статей у Tasnim до реальних вимог.
