У травні 2025 року Вінниця звернулася до міста-побратима Кельце з простим запитом: 15 списаних автобусів, які польське місто готувалося відправити на металобрухт або розібрати на запчастини, могли б їздити українськими вулицями замість того, щоб гнити на стоянці. Мерія Кельце погодилася. Все зупинили депутати.
Як гуманітарне питання стало інструментом
Автобусам було від 17 до 20 років. Їхня ринкова вартість — близько 30 тисяч злотих за одиницю, і фактично транспорт мали утилізувати після того, як Кельце оновив парк за кошти Євросоюзу. Мерка міста Агата Войда підтримала передачу. Але депутати від партії «Право і Справедливість» та інші правополітичні гравці перетворили логістичне рішення на публічний скандал: вони вимагали, щоб Вінниця перейменувала вулицю Степана Бандери як жест поваги до жертв Волинської трагедії — інакше автобуси не поїдуть.
Голосування за умову провалилося, але галас зробив своє. Мер Вінниці Сергій Моргунов відкликав офіційний запит, щоб він не став, за його словами, «інструментом політичних суперечок». Автобуси лишилися в Польщі.
Відповідь, якої не планували
Фонд «Sikorki na Ukrainie» — волонтерська ініціатива, що працює з початку повномасштабного вторгнення, — оголосив краудфандинг на платформі Zrzutka.pl. Ціль: 500 тисяч злотих, щоб викупити ті самі автобуси у Кельце вже не як подарунок від міста, а як комерційну угоду.
«Оскільки політики зазнали невдачі, ми беремося до роботи. Коли люди в костюмах наживаються на політичних вигодах і живляться історичною образою, ми просто робимо свою роботу.»
— з опису кампанії фонду «Sikorki na Ukrainie» на Zrzutka.pl
За чотири дні відгукнулося понад 6 600 людей. Сума перетнула позначку 534 тисяч злотих — більше від мети. Організатори пообіцяли: якщо надійде більше, купуватимуть більше автобусів. Якщо Кельце відмовиться продавати — шукатимуть транспорт безпосередньо в Україні, а решту спрямують на захист цивільного населення від повітряних атак.
Що це означає для обох країн
Ситуація оголила характерний розрив: між частиною польської політичної еліти, яка використовує историчні претензії як поточний інструмент тиску, і польським громадянським суспільством, яке діє незалежно від цих претензій. Показово, що збір не супроводжувався жодними умовами щодо назв вулиць.
- Автобуси: 15 одиниць, вік 17–20 років, готувалися до утилізації
- Ціль збору: 500 000 злотих (~6,1 млн грн)
- Результат за 4 дні: понад 534 000 злотих, більш ніж 6 600 донорів
- План Б: якщо Кельце відмовиться продавати — пошук транспорту в Україні
Волинська тема в польсько-українських відносинах нікуди не зникне — але цей епізод показує, що її використання в конкретних гуманітарних питаннях наштовхується на практичний спротив знизу. Відкрите питання — чи погодиться міська рада Кельце продати автобуси фонду після того, як офіційна передача провалилася саме через рішення тієї ж ради.
