Капітан баржі на Рейні цими днями рахує вантаж не тоннами, а сантиметрами під кілем. На контрольній ділянці біля міста Кауб рівень води впав майже до 25 сантиметрів — позначки, гіршої за яку річка не бачила з 2018 року. Для судна це різниця між рейсом і простоєм: замість повного трюму — чверть завантаження, замість одного барже-рейсу — три-чотири.
Ця арифметика вже перетворилася на цінник. Ще навесні перевезення тонни вантажу Рейном коштувало близько 20 євро. Зараз, за підрахунками колумніста Bloomberg Хав'єра Бласа, доставка тонни з Роттердама до пунктів південніше Кауба обходиться майже в 150 євро — історичний максимум для цього маршруту.
Хімія на межі форс-мажору
Найбільше залежать від Рейну не вугільні станції чи нафтотрейдери, а хімічні концерни, чиї заводи стоять безпосередньо на березі: BASF, Covestro, Evonik. Сировина і напівпродукти для них їдуть баржами, і коли баржа не може пройти — зупиняється конвеєр.
Генеральний директор BASF Маркус Каміт цього тижня не намагався заспокоїти аналітиків обтічними фразами. За його словами, «було б нерозумно виключати можливість оголошення форс-мажору або... дефіциту окремих видів продукції», а гостра нестача сировини може викликати ланцюгову реакцію на великих хімічних майданчиках.
Порівняння з 2018 роком тут не риторичне, а фінансове: тодішня посуха коштувала BASF 250 мільйонів євро операційного прибутку. Різниця в тому, що зараз концерн підготувався заздалегідь — і це головний сюжет, який варто відстежувати найближчими тижнями.
Хто встиг підстелити солому
Covestro ще кілька тижнів тому почав нарощувати запаси сировини та переходити на баржі з меншою осадкою, здатні пройти навіть мілководними ділянками. Thyssenkrupp, який через перебої з постачанням був змушений обмежити виробництво чавуну на заводі в Дуйсбурзі, тимчасово вивів з роботи власний флот і зафрахтував судна під нові умови річки — і поки що запевняє, що клієнтам продукції вистачить.
Це різниця між компанією, яка адаптувалася до клімату як до постійного ризику, і компанією, яка щоразу реагує по факту. Друга модель дорожча — і рахунок за неї платять або акціонери у вигляді втраченого прибутку, або кінцевий споживач у вигляді вищих цін.
Річка як спільний знаменник Європи
Рейн — не єдина ріка, яка цього літа показує дно. Румунія 29 липня зупинила другий енергоблок своєї єдиної атомної станції «Чернаводе» через критичне падіння рівня Дунаю, спричинене посухою — перший енергоблок вимкнули днем раніше. А угорська АЕС «Пакш» через рекордно низький Дунай має зупинитися на добу чи більше — вперше за 44 роки роботи станції.
Річки, які десятиліттями вважалися надійною інфраструктурою, одночасно стають вузьким місцем для промисловості і для енергетики в кількох країнах ЄС. Це вже не локальна погодна аномалія, а стрес-тест логістичних ланцюгів, збудованих у розрахунку на клімат минулого століття.
Економісти вже закладають у прогнози втрату 0,2 відсоткового пункту зростання німецької економіки через збої, спричинені низькою водою. Питання на найближчі тижні просте: чи витримає німецька хімічна промисловість спеку без форс-мажору, чи 2026-й стане роком, коли BASF повторить сценарій 2018-го — тільки цього разу з рахунком, вищим за 250 мільйонів євро.
