15 квітня Національний банк України повторив те, що вже казав раніше: банки не мають права автоматично відносити всіх політично значущих осіб (Politically Exposed Persons, PEP) до категорії клієнтів із високим ризиком і безпідставно відмовляти їм у фінансових послугах. Сама по собі заява нова. Ситуація, яку вона описує, — ні.
Що каже НБУ і що стоїть за цими словами
Регулятор наполягає на ризик-орієнтованому підході: рівень перевірки клієнта має відповідати реальному ризику конкретної операції, а не статусу в реєстрі. Зокрема, НБУ зазначає, що банки не зобов'язані вимагати документи про джерела статків, якщо рахунок використовується переважно для зарплати чи соціальних виплат, а обсяг операцій не перевищує 400 тисяч гривень на місяць.
«Банки не повинні формально підходити до обслуговування клієнтів — PEP, членів їх сімей та пов'язаних осіб, відносити всіх PEP до категорії клієнтів із високим рівнем ризику та невиправдано обмежувати для них доступ до фінансових послуг».
— прес-служба НБУ, 15 квітня 2025
Формально ця позиція закріплена ще у змінах до законодавства про фінансовий моніторинг: норму про обов'язкове встановлення високого ризику для національних PEP було скасовано. Відповідальність за безпідставне завищення рівня ризику теоретично передбачена — штраф до 100 тисяч неоподаткованих мінімумів.
Чому банки продовжують блокувати
Практика, яку описують юристи, розходиться з позицією регулятора кардинально. Як зафіксував Interfax-Україна, жоден банк не був покараний НБУ за надмірний тиск на публічних діячів або порушення процедури відмови. У звіті Держфінмоніторингу за 2025 рік відсутня будь-яка статистика щодо відмов PEP, заблокованих операцій чи реально повернутих державі тіньових коштів.
Окремою проблемою є дистанційне обслуговування: колишнім посадовцям блокують відкриття рахунків через «Дію» під виглядом технічних збоїв — тоді як для інших категорій клієнтів сервіс працює штатно. Юристи порівнюють ситуацію з європейською практикою, де орган ЄС AMLA встановлює єдині технічні стандарти для роботи з PEP. В Україні НБУ, за їхніми словами, повністю переклав розробку правил на самі банки — що породжує різнобій і зловживання.
Антикорупційна логіка проти банківської перестраховки
Парадокс ситуації — у тому, що обидві сторони апелюють до одного й того ж аргументу. Банки перестраховуються, бо Україна має репутацію країни з високою корупцією, а FATF фіксує стратегічні недоліки у сфері протидії відмиванню коштів. Transparency International Ukraine, у свою чергу, наполягає: «там, де є високі ризики, потрібні більш жорсткі механізми». Але жорсткість механізму і тотальне блокування — різні речі.
НБУ поки що обирає тактику повторних рекомендацій замість системного нагляду з реальними санкціями. Різниця між «регулятор попередив» і «регулятор покарав» залишається критичною — і банки її добре відчувають.
Якщо НБУ не опублікує статистику перевірок і покарань за порушення прав PEP до кінця 2025 року, черговий лист-рекомендація залишиться саме тим, чим виглядає зараз: сигналом для публіки, а не інструментом зміни поведінки банків.
