Начальник Генерального штабу ЗСУ Андрій Гнатов в інтерв'ю 24 Каналу спростував центральну тезу вже колишнього міністра оборони Михайла Федорова — про те, що головнокомандувач Олександр Сирський поставив президентові ультиматум щодо звільнення міністра.
«Я впевнений на 100%, що такої ситуації не було навіть приблизно»
Андрій Гнатов, начальник Генерального штабу ЗСУ
За словами Гнатова, він особисто не спостерігав жодного особистісного конфлікту між Федоровим і Сирським — лише робочі розбіжності щодо повноважень, які, на його думку, виникають між будь-якими суміжними відомствами.
Що насправді розділило Генштаб і Міноборони
Відповідь — у деталях, які з'явилися вже після відставки. Федоров на брифінгу 16 липня публічно визнав: реформи, які він пропонував, Генштаб блокував. Водночас оглядачі зафіксували суперечність у самій позиції ексміністра: конкретного юридично опрацьованого плану реформ у Міноборони не було — були ініціативи. Гнатов, до речі, особисто підписав контракт, запропонований міністерством, — це суперечить образу монолітного саботажу з боку Генштабу.
За повідомленням NV, перші шість місяців Федоров провів у режимі активних реформ: ініціював аудит, який виявив перевитрати на 300 млрд гривень, запровадив перевірки на поліграфі, перевів частину закупівель на відкриті тендери. Але перший пакет змін почали впроваджувати лише у червні — за пів року після призначення.
Ціна публічного конфлікту
Заява Федорова про ультиматум спровокувала протести: 17 липня в Києві зібралися понад 10 тисяч людей, акції охопили більше десятка міст і Варшаву. Зеленський рішення не змінив. Сирський вибачився публічно — але лише формально, уникнувши полеміки по суті.
- Федоров: Сирський «придумав, як розколоти країну» і блокував реформи через інтриги
- Сирський: «моя робота — війна», призначення відбуваються за результатами, а не лояльністю
- Гнатов: ультиматуму не було, конфлікт — лише робочий
Усі три версії не суперечать одна одній у фактах — вони суперечать у інтерпретації одних і тих самих подій. Це і є суть кризи: не особистий конфлікт двох посадовців, а відсутність чіткого механізму розмежування повноважень між Міноборони та Генштабом в умовах активної війни.
Якщо наступний міністр оборони прийде без прописаного протоколу взаємодії з Генштабом — та сама колізія повториться, незалежно від того, хто саме займатиме крісла.
