Розмова Володимира Зеленського з Урсулою фон дер Ляєн у кулуарах Генасамблеї ООН тривала недовго, але залишила по собі відчутний осад. Bloomberg із посиланням на обізнане з деталями джерело описує зустріч одним словом — «напружена». Формально сторони обговорювали фінансування на наступний рік. По суті — йшлося про те, хто кому має більше довіряти: Київ Брюсселю чи навпаки.
Гроші в обмін на закони
Представники Євросоюзу прямо дали зрозуміти українській делегації: перш ніж отримати додаткові кошти, Київ має показати прогрес у боротьбі з тіньовою економікою, зростанні податкових надходжень і наближенні законодавства до європейських стандартів. Це не нова вимога — про необхідність ухвалення Верховною Радою реформ для отримання траншу МВФ говорили й раніше. Але вперше вона прозвучала настільки жорстко на найвищому рівні, і саме тоді, коли Україна ввійшла у 2026 рік з найбільшою бюджетною дірою від початку повномасштабної війни.
Директорка-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва під час окремої зустрічі із Зеленським так само наполягала: продовження реформ — умова продовження фінансової допомоги. Сам президент 18 вересня публічно визнав масштаб проблеми, назвавши дефіцит бюджету «космічним».
Чому саме зараз
Час для такого тиску обраний не випадково. Наближається засідання Європейської ради, на якому мають вирішити долю "репараційної" позики на десятки мільярдів євро із заморожених російських активів — інструменту, який теоретично міг би закрити левову частку українських потреб на 2026 рік. Але одностайності серед двадцяти семи країн ЄС немає, а частина урядів воліє прив'язати нове фінансування до чітких, вимірюваних зобов'язань з боку Києва. Вимога прогресу в антикорупційному законодавстві — це і реальна стурбованість інституційною спроможністю України витрачати гроші прозоро, і зручний аргумент для внутрішньої політики тих столиць, де підтримка України вже не має автоматичної більшості.
Є і суто бухгалтерський момент: у Брюсселі не погодилися з частиною українських розрахунків бюджетних потреб і запропонували розподілити тягар ширше — залучити Канаду, Норвегію та Японію. Для ЄС це спосіб не брати на себе одноосібну відповідальність за фінансову стабільність сусідньої країни в разі, якщо війна затягнеться ще на роки.
Реакція Києва
Українська сторона зі свого боку піднімала на зустрічі не менш незручні для партнерів теми. Передусім — обмежені запаси засобів протиповітряної оборони напередодні зими, коли інтенсивність російських ударів традиційно зростає. А ще — рішення ЄС зняти персональні санкції з двох російських олігархів, Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, заради збереження консенсусу щодо продовження санкцій проти Росії загалом. Києву ця розмінна операція здалася невиправданою поступкою саме в момент, коли від партнерів вимагають більшої, а не меншої твердості.
Зустріч Зеленського і фон дер Ляєн була «напруженою», — сказав співрозмовник Bloomberg, обізнаний із перебігом перемовин.
Хто програє від паузи
Формально обидві сторони мають рацію: Брюссель має право вимагати підзвітності за гроші європейських платників податків, а Київ — право розраховувати на швидкість там, де йдеться про повітряну оборону взимку. Але саме в цьому й криється конфлікт — бюрократичний темп ЄС погано поєднується з воєнним темпом, у якому живе Україна. Кожен тиждень узгоджень і сумнівів у цифрах — це тиждень, коли рішення про закупівлю ракет для ППО чи латання бюджетної діри відкладається.
Сторони домовилися повернутися до переговорів найближчими тижнями. Питання просте: чи встигне Верховна Рада ухвалити вимагані антикорупційні зміни та зібрати достатньо голосів для законів, які роками буксували з внутрішньополітичних причин, перш ніж бюджетна діра стане проблемою не бухгалтерською, а фронтовою.
