У ніч на 2 липня Росія атакувала Київ 74 ракетами різних типів і 496 БПЛА. Сили ППО збили чотири з 24 балістичних ракет «Іскандер-М»/С-400 — 16,7% — і жодного з чотирьох «Цирконів». Наслідок: щонайменше 30 загиблих, близько ста поранених, руйнування в усіх районах міста.
Того ж дня Міністерство оборони оголосило, що Михайло Федоров надіслав листи майже до 40 країн-партнерів. Запит конкретний: передати ракети до Patriot із власних складів вже у липні — в обмін на майбутні поставки, законтрактовані для України.
Що пропонують партнерам
Схема не благодійна, а логістична. Союзники передають наявні запаси, отримуючи натомість ракети з контрактів, укладених для України пізніше. Паралельно Федоров закликав профінансувати два механізми:
- PURL — програма, за якою союзники НАТО закуповують американське озброєння безпосередньо для України;
- JUMPSTART — механізм довгострокових контрактів, орієнтований насамперед на закупівлю ракет до систем Patriot.
«Україні критично потрібні додаткові ракети до систем Patriot. Вони є на складах партнерів. І саме від швидких рішень, масштабування механізму PURL та закупівлі ракет через JUMPSTART залежить захист українського неба»
— Міністерство оборони України
Чому дефіцит — не нова проблема, а тактична мета Росії
Як зазначає Defense Express, попередні масовані удари відбулися 2 та 15 червня — тобто з приблизно двотижневим інтервалом. Аналітики вважають, що РФ свідомо обрала цей ритм, розраховуючи на вичерпання запасів перехоплювачів між атаками. ISW також підтверджував, що Росія намагається використати публічні дискусії навколо скорочення поставок PAC-3 MSE до України.
Виробничі потужності лише підкреслюють масштаб проблеми: за даними Defense Express, Lockheed Martin виробляє близько 52 ракет PAC-3 MSE на місяць, і американські потреби мають пріоритет. Навіть якби весь річний випуск іде до України — цього не вистачило б для покриття реального дефіциту.
Контекст: саміт НАТО в Гаазі
Звернення надійшло напередодні та в рамках саміту НАТО в Гаазі, де Україна, зокрема, домагалася конкретних рішень щодо фінансування оборонної промисловості та постачання ППО. За словами глави Місії України при НАТО Альони Гетьманчук, нинішній саміт не можна оцінювати за критеріями попередніх — але він матиме «новини для України».
Реальна перевірка ініціативи Федорова — не в кількості листів, а в тому, скільки країн переведуть свої запаси з власних складів до відправки: без механізму верифікації та чіткого графіку обміну схема залишається декларацією про наміри. Якщо до кінця липня жодна країна публічно не підтвердить передачу — наступний «двотижневий» удар по Києву відбудеться за умов тієї самої ППО, що й 2 липня.
