На екстреному засіданні Ради безпеки ООН, скликаному Україною у відповідь на масовані російські обстріли, заступник постійного представника Володимир Павліченко звернувся до членів Радбезу з вимогою: негайно внести проєкт резолюції про безумовне припинення вогню.
«Параліч Ради Безпеки ООН у питанні злочинів Росії повинен бути припинений міжнародною спільнотою, яка досі поважає заснований на правилах міжнародний порядок».
Володимир Павліченко, заступник постпреда України при ООН
Але саме слово «параліч» тут — не риторика, а технічний опис. З лютого 2022 року Росія заблокувала вето кожну змістовну резолюцію щодо власної агресії. У лютому 2025-го ситуація набула нового виміру: США разом із Росією, Китаєм та іншими проголосували за ухвалення розмитої резолюції 2774, яка не називає агресора, не згадує суверенітет України і зводиться до абстрактного заклику до «тривалого миру». Британія, Франція та троє європейців утрималися.
Чому Київ продовжує апелювати до заблокованого органу
Логіка не в тому, щоб отримати резолюцію — її не буде. Логіка в тому, щоб публічно зафіксувати відмову. Кожне вето Росії автоматично передається на розгляд Генеральної Асамблеї ООН згідно з механізмом «Єднання заради миру». Саме там Київ збирає незобов'язуючі, але символічно вагомі більшості — понад 140 держав неодноразово підтримували резолюції на підтримку територіальної цілісності України.
Паралельно Павліченко наголосив на продовженні військової підтримки України з боку партнерів — і це не випадкова згадка поруч із закликом до переговорів. Київ послідовно тримає дві лінії: дипломатична легітимізація через ООН і воєнна стабільність через союзників — щоб перше не перетворилося на капітуляцію.
- Резолюція 2774 (лютий 2025): прийнята 10 голосами «за», 5 утримались — не містить згадки про агресора та суверенітет України
- Три європейські поправки до неї заблоковані або провалені: дві — вето Росії, одна — недостатньо голосів
- США вперше проголосували разом із Росією за «українську» резолюцію в Радбезі
Що змінилося у геометрії голосувань
До 2025 року стандартний розкол у Радбезі виглядав так: США, Британія, Франція — проти Росії та Китаю. Тепер адміністрація Трампа змістила Вашингтон до протилежного полюса. Це означає, що будь-яка резолюція з чітким формулюванням про агресію не набере дев'яти голосів, необхідних для ухвалення, — навіть без російського вето.
Саме тому заклик Павліченка адресований не так членам Ради, як глобальній аудиторії: він документує, хто і як голосує, поки дипломатичний тиск на Київ зростає.
Якщо США до кінця 2025 року не повернуться до підтримки формулювань про суверенітет України в Радбезі — будь-який майбутній «мирний» документ ООН ризикує закріпити нинішню лінію фронту як де-факто кордон, незалежно від того, що написано в тексті.
