Уявіть відділення пошти в маленькому містечку на Закарпатті. Зазвичай туди приносять пенсію бабусі й посилку з "Розетки". Але за даними перевірки Нацбанку, з 2022 по 2023 рік через мережу таких відділень пройшло 11,9 млрд грн готівки — і частина цих операцій відбувалася вночі, коли двері мали бути замкнені.
Це головний висновок матеріалу Економічної правди, яке ознайомилося з результатами перевірки НБУ. Регулятор оштрафував Укрпошту на 17,4 млн грн ще у лютому 2024 року, компанія заплатила без суперечок. Але деталі перевірки, які тепер стали публічними, викликають більше запитань, ніж закриває сам штраф.
Готівка, яка подорожувала швидше за людину
Шість компаній — серед них "Мєтапей", "Пейбокс", "Глобалмані" — занесли Укрпошті 11,4 млрд грн, значна частина пов'язана з мережами платіжних терміналів EasyPay та City24. За висновками НБУ, ці операції мали ознаки, типові для легалізації коштів невідомого походження.
Нетиповість підтверджують деталі, які склалися в дивну картину: одна людина нібито встигала за день доставити готівку у відділення в різних областях. З окремих терміналів по кілька разів на день вилучали великі суми. А частина купюр номіналом 500 грн мала послідовні номери — ознака, яку фінмоніторинг зазвичай трактує як сигнал тривоги, а не як збіг.
Пенсії, які насправді не пенсії
Офіційне пояснення Укрпошти під час перевірки 2023 року звучало логічно: компанія залучала готівку, щоб забезпечити виплати пенсій і соцпомоги в регіонах, наближених до бойових дій. Проблема в тому, що НБУ виявив: значну частину коштів приймали не на сході, а на заході України — і потім не використовували для виплат, а заводили на власні рахунки Укрпошти в Ощадбанку.
За даними Ощадбанку, з липня 2022 року обсяги готівки, яку Укрпошта здавала через західні дирекції, зросли вражаюче: по Закарпатській дирекції — у 64,5 раза, по Львівській — у 15 разів. Це вже не логістика соціальних виплат біля фронту, а щось інше.
Знижка, яка коштувала 14 мільйонів
Стандартна комісія Укрпошти за приймання готівки становила 0,2%. Для шести компаній з підозрілими операціями застосовували ставки від 0,001% до 0,1% — тобто вдвічі-двісті разів менше стандарту. Загалом компанія отримала 8,7 млн грн комісії, тоді як за звичайною ставкою мала б отримати 22,8 млн грн. Різниця — 14,1 млн грн, які державне підприємство фактично подарувало клієнтам, чиї операції потім викликали питання у регулятора.
Дві версії однієї історії
Генеральний директор Укрпошти Ігор Смілянський не заперечує факт операцій, але відкидає звинувачення у сприянні відмиванню коштів. За його версією, компанія просто виконувала функцію інкасатора: приймала готівку від суб'єктів, які вже перебували під наглядом НБУ — зокрема терміналів Айбокс Банку, що на той момент мав ліцензію регулятора. Перевіряти походження коштів, вважає він, мав насамперед банк, а не пошта.
Проблема в тому, що це пояснення не збігається з тим, що компанія казала НБУ під час самої перевірки — тоді мова йшла про соціальні виплати, а не про приймання виторгу підприємств. Знижену комісію Смілянський пояснює звичайною практикою знижок для великих клієнтів. А на закиди щодо незаконного походження коштів відповідає просто: ні правоохоронці, ні НБУ офіційно не повідомляли компанію, що гроші були викраденими.
Після перевірки НБУ Укрпошта припинила приймати готівковий виторг від підприємств — тобто саму практику, яка викликала питання, компанія вже закрила, хай і без визнання проблеми.
Контекст, який важко ігнорувати
Ця історія випливає на фоні затяжного конфлікту між Укрпоштою та Нацбанком: компанія хоче банківську ліцензію, а НБУ вимагає звільнення Смілянського — вимогу, яку уряд досі не виконав. Голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев говорив про особистісний характер протистояння між головою НБУ Андрієм Пишним і Смілянським. За даними співрозмовників ЕП, через можливі збитки державній компанії СБУ нібито відкрила кримінальне провадження і вилучала документи в НБУ; сама служба на запит видання не відповіла.
Питання просте: чи стане ця перевірка приводом для реальних змін у корпоративному управлінні Укрпошти, чи залишиться ще одним епізодом інституційної війни, де факти про мільярди готівки програють особистим амбіціям керівників.
