Кабінет Міністрів змінив механізм роботи добровольчих груп протиповітряної оборони — підрозділів, які діють у складі добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ). Ініціатива Міноборони усуває організаційні бар'єри, що гальмували розгортання мережі з моменту запуску експерименту в червні 2025 року.
Що змінилося на практиці
До оновлення громади фактично залежали від державних трансфертів. Тепер органи місцевого самоврядування можуть напряму спрямовувати кошти місцевих бюджетів на: бойове чергування особового складу, закупівлю ударних безпілотників, засобів радіоелектронної боротьби, пального та іншого забезпечення. Як повідомляє офіційний сайт Кабміну, зміни також деталізують вимоги до підготовки особового складу.
Паралельно врегульовано механізм додаткової винагороди: за даними Економічної правди, підставою для виплати є підтверджений факт ураження або знищення повітряної цілі. Базова ставка — до 100 000 грн на місяць пропорційно до часу участі у заходах ППО; нараховується за наказом командира частини Сил тероборони за клопотанням командира ДФТГ.
Хто може долучитися — і на яких умовах
Проєкт розрахований на добровольців, які не підлягають мобілізації, зокрема заброньованих чоловіків. Контракт укладається на три роки, звернення — до командира ДФТГ за місцем проживання. Групи підпорядковані Силам тероборони ЗСУ, а з питань виконання завдань ППО — Командуванню Повітряних сил.
«Групи протиповітряного захисту формуватимуться за територіальним принципом. Вони підпорядковуватимуться командирам Сил територіальної оборони, а з питань виконання завдань ППО — Командуванню Повітряних сил ЗСУ».
Міністерство оборони України
Ширший контекст: децентралізація оборони
Постанова №699 від 11 червня 2025 року — перша ланка в ланцюгу нормативних змін. У липні уряд запустив окремий експеримент №881 щодо радіоелектронного прикриття об'єктів критичної інфраструктури, а в листопаді — постанову №1506, яка відкрила двері корпоративному сектору: підприємства критичної інфраструктури незалежно від форми власності отримали право створювати власні групи ППО.
Логіка очевидна: держава розподіляє відповідальність за небо між армією, громадами й бізнесом — не від надлишку ресурсів, а через брак централізованих потужностей на тлі зростання кількості ударних дронів.
Практичне питання, яке залишається відкритим: чи вистачить місцевим бюджетам коштів для реального розгортання груп у малих громадах — там, де податкова база мінімальна, а дрони летять так само часто, як над обласними центрами?
