На початку квітня 2026 року в оборонно-промислових колах з'явилися розмови про можливе замороження програми масового виробництва балістичної ракети «Сапсан». Офіційного рішення немає — але сам факт дискусії промовистий: ракета, яку почали активно розробляти влітку 2022-го, досі не вийшла на той темп виробництва, якого вимагає фронт.
Паралельно — інша картина. Приватна оборонна компанія Fire Point не просто існує на полях державних програм: вона наближається до формального включення власної балістичної ракети FP-7 до переліку озброєнь ЗСУ. За словами головного конструктора компанії Дениса Штілєрмана, до кінця поточного року мають бути завершені всі формальні процедури.
«Україні принципово необхідно мати власну балістику, аби не залежати від політичних рішень партнерів»
Денис Штілєрман, головний конструктор Fire Point — BBC Україна
FP-7 — ракета, створена на базі зенітної керованої ракети 48Н6 від ЗРК С-400 з модернізованим корпусом і новою електронікою. Дальність — до 300 км, точність — 14 метрів кругового відхилення, бойова частина — 150 кг, максимальна швидкість польоту — 1 500 м/с. У лютому 2026 року з'явилося перше відео успішних випробувань.
Де застряг «Сапсан»
«Сапсан» — розробка КБ «Південне» і «Південмашу» — пройшов перше бойове застосування у травні 2025-го: тоді було знищено російський командний пункт на відстані близько 300 км. У грудні 2025-го Зеленський підтвердив, що ракета вже використовується. Але між поодинокими пусками і масовим виробництвом — прірва.
Серед причин, які стримують масштабування, — стан «Південмашу». Підприємство у Дніпрі 21 листопада 2024 року потрапило під удар «Орєшника», а станом на початок 2026 року лінія фронту наблизилась до нього на 70 км. Як повідомляє NV, експерти ставлять під сумнів реальну виробничу спроможність підприємства — зокрема щодо ракетних двигунів і доступу до твердого ракетного палива на основі перхлорату амонію.
Саме в цьому контексті з'являється ідея, про яку розповіли джерела, дотичні до ракетної програми, у матеріалі директора ЦДАКР Валентина Бадрака на LIGA.net: переспрямувати фінансування від держпідприємств до приватних виробників, які здатні швидше розгорнути серійне виробництво.
Не «приватники проти держави» — а питання темпу
Слабкість державного сектору тут не в компетентності конструкторів, а в інфраструктурній вразливості й бюрократичній інерції. «Сапсан» із боєголовкою на 480 кг — значно потужніша зброя, ніж американська PrSM для HIMARS із боєголовкою 91 кг. Але потужна ракета, яку виробляють повільно, поступається менш потужній, яку виробляють швидко.
Fire Point — не єдина приватна структура у цьому сегменті. Та її траєкторія показова: від прототипу до завершення сертифікації — за кілька років активної розробки, без важкої спадщини радянської виробничої логіки.
- «Сапсан»: дальність до 500 км, боєголовка 480 кг — розробник КБ «Південне» / виробник «Південмаш»
- FP-7: дальність до 300 км, боєголовка 150 кг — розробник і виробник Fire Point
- Обидві ракети — балістичні, наземного базування, призначені для ударів по глибоких цілях
Координацію програми «Сапсан» із липня 2024 року веде заступник міністра оборони Анатолій Клочко — центр тяжіння перейшов від Мінстратегпрому до Міноборони. За словами Бадрака, це було правильним управлінським рішенням. Але управлінська реструктуризація не замінює виробничих потужностей.
Якщо кошти справді переспрямують до приватників, а «Сапсан» відійде в режим обмеженого виробництва — питання не в тому, яка ракета краща технічно, а в тому, яку Україна зможе виробляти достатньою кількістю до того, як фронтова потреба стане критичною. Відповідь на це залежить не від конструкторів, а від того, чи встигне держава ухвалити рішення про перерозподіл ресурсів раніше, ніж «Південмаш» втратить решту виробничої спроможності.
