Коли 4 березня 2026 року Іран перекрив Ормузьку протоку, Brent пробив позначку $120 за барель, а QatarEnergy оголосив форс-мажор на весь експорт. Відтоді ціна відкотилася — але не тому, що криза минула, а тому, що ринок «підставив» кілька тимчасових подушок одночасно.
Три подушки, які стискаються
Аналітики Morgan Stanley описують ситуацію як «перегони з часом». Навіть після врахування всіх компенсаційних факторів ринок усе одно стикається з дефіцитом близько 10–12 млн барелів на добу.
Перша подушка — стратегічні резерви. МЕА вирішило вивільнити 400 млн барелів із надзвичайних запасів; американський SPR на 18 лютого містив 415,4 млн барелів із максимальною потужністю відкачки 4,4 млн барелів на добу — але нафта досягає ринку лише через 13 днів після президентського наказу. Тобто навіть найбільший у світі резервний фонд не може миттєво залити ринок.
Друга подушка — зростання американського експорту та скорочення китайського імпорту, що фізично перерозподілило потоки. Третя — сам факт, що ринок увійшов у кризу зі «запасом міцності» після місяців надлишку.
Запаси нафти, за даними Morgan Stanley та МЕА, скорочувалися в середньому на 4,8 млн барелів на добу між 1 березня і 25 квітня — найшвидше падіння за будь-який квартал в історії світового ринку. Кожного дня затримки протока «з'їдає» частину цього буфера.
Масштаб, якого не було з 1950-х
Зазвичай через Ормуз щодня проходить близько 35 танкерів; нині ця цифра близька до нуля–двох. За оцінкою Morgan Stanley, подія порушила близько 20% світових поставок нафти — удвічі більше, ніж Суецька криза 1950-х.
МЕА охарактеризувало ситуацію як «найбільше перебоє в постачанні в історії світового нафтового ринку». Навіть після того, як 8 квітня США та Іран оголосили перемир'я, трафік через протоку залишився значно нижчим за довоєнні рівні.
Хто платить першим
«Закриття Ормузької протоки додало приблизно $40 до барелю — і це не можна пояснити фундаментальними факторами пропозиції».
Нафтовий експерт Набіл аль-Марсумі для Al Jazeera
Китай, Індія, Японія та Південна Корея отримують 75% нафти й 59% LNG із регіону. Виробництво Кувейту, Іраку, Саудівської Аравії та ОАЕ впало в сукупності щонайменше на 10 млн барелів на добу станом на 12 березня.
Японія 16 березня почала вивільняти 80 млн барелів — еквівалент 15 днів внутрішнього споживання. Це симптом, а не рішення: стратегічні резерви розраховані на місяці, а не на роки.
Де межа
Morgan Stanley прямо вказує: якщо протока залишиться фактично закритою до кінця червня або липня, всі три подушки вичерпаються одночасно — і ринок опиниться без амортизаторів. Нафтові аналітики попереджають, що тривале порушення судноплавства через Ормуз може вийти за межі того, що здатні компенсувати будь-які інтервенції.
Якщо до кінця травня танкерний трафік через протоку не відновиться хоча б до 30–40% від довоєнного рівня, питання вже не в тому, чи підніметься Brent вище $120 — а в тому, чи є у світі механізм, який зупинить його там.
